Пліссуар. Це слово майже нічого не скаже сучасному читачеві. А між тим, ще два століття тому без речі, яку воно означає, прочитати нову книгу було просто неможливо. Адже спочатку її сторінки потрібно було розрізати. Саме для цього й слугував пліссуар — книжковий ніж.
Польща XIX століття
Справа була в технології друку книжок у давнину. Сторінки друкували на великих аркушах, які потім складали у зошити та прошивали в книжковий блок. Краї книжкового блоку в друкарні не обрізали, оскільки ще не існувало необхідного устаткування, здатного розрізати велику кількість сторінок. Тож цей обов’язок покладався на читачів.
Листи розрізали спеціальним ножем, відомим як «пліссуар» (від французького plissé — складка). Ці ножі з’явилися у XVIII столітті й широко використовувалися у XIX столітті, до появи досконаліших друкарських технологій. Вони були не надто гострими, але досить ефективними для розрізання складеного паперу. Крім того, таким ножем можна було відкривати конверти або використовувати його як закладку. Пліссуари виготовляли з різних матеріалів — металу, кістки та дерева. Часто такі ножі передавалися у спадок.
Ніж для паперу зі слонової кістки, який належав Лесі Українці(Колодяжненський літературно-меморіальний музей)
Існували й прості серійні екземпляри. Ними користувалися переважно люди небагатого достатку, які через свою професію мали справу з книгами: представники низової інтелігенції та дрібного чиновництва, сільські лікарі, вчителі, священники тощо.
Це цікаво
Рубрики
Архивы
