При в’їзді до села Підгірці Стрийського району Львівської області розташований давній палац, який останніми роками активно реставрують і перетворюють на справжню туристичну перлину регіону.
Як пишуть дослідники минулого, у 1637 році перемишльський стольник Андрій Кречовський із дружиною Анною Казановською стали фундаторами місцевого костьолу і побудували тут невеликий замок. Споруду використовували як для охорони навколишніх територій, так і для мисливських прогулянок шляхтичів. Відомо, що в середині XVII століття в цьому замку часто бував ще у статусі стрийського старости Ян Собєський, який згодом став королем Речі Посполитої.
Під час радянської влади замок був перетворений на школу-інтернат для дітей з вадами зору. Зараз замок і прилеглий до нього дендропарк під охороною держави. У парку можна знайти різноманітні рослини, в тому числі 16 екзотичних видів, серед них тюльпанне, оцтове, дугласія сіра, модрина європейська та гінкго дволопатеве.
З початком незалежності України пам’ятку віддали в приватні руки, та будівля опинилася на межі цілковитої руйнації. Довгий час палац був нікому не потрібен, тому дах почав протікати, а стіни тріскати. Однак такий стан справ не відлякав, а навпаки, додав наснаги місцевим ентузіастам, які вирішили відновити палац.
Цей палац не має статусу державної пам‘ятки, але є пам’яткою місцевого значення, тому й була дозволена його приватизація. У 2014-му три родини викупили занедбаний палац із дендропарком площею 8 га, аби відновити його власними силами. Мова про родини Герга, Берник, Онишкевич. Двоє з них є жителями цього села, третя родина зі Львова. У кімнатах намагалися хоча б частково відтворити автентичні інтер’єри того часу. Більшість речей власники знаходять в антикварних крамницях. Дещо приносять місцеві, яким удалось зберегти майно з палацу в себе вдома.
Як і кожна давня будівля, палац у Підгірцях також оповитий своїм загадковим шармом легенд.
Наприклад, місцеві можуть розповісти історію про «Паню заклєнту», тобто прокляту жінку, яка нічними годинами блукає по палацу у білому одязі. За легендою, під час національно-визвольної війни Богдана Хмельницького восени 1648 поляки втекли з Підгірців до Стрия, і князь Яблоновський, нащадок гетьмана, залишив свою дружину, що була на 32 роки молодша за нього.
Жінка горювала, плакала, але з часом знайшла відраду в козачих обіймах. Кажуть, що коханець називав її «живою трояндою». Вони часто прогулювалися разом палацом, але лише вночі, щоб ніхто не бачив і не знав.
Та щастя тривало недовго. Коли князь повернувся, він застав їх разом у ліжку. Козака вбили, а жінка втекла до лісу і зникла назавжди. Відтоді її більше ніхто не бачив. Однак люди кажуть, що кожної ночі вона прогулюється своїми володіннями в очікуванні коханого козака.
Словом, різні легенди свідчать, що палац Бруницьких – це не лише вишукана архітектурна пам’ятка, а й місце з багатою міфологічною спадщиною, яка приваблює шанувальників містики та загадок.
