У селі Городнє Богодухівського району Харківської області розташована унікальна пам’ятка садово-паркового мистецтва – «Співочі тераси». Це незвичайний фруктовий сад, вибудований у формі великого амфітеатру просто неба.
Свою назву локація отримала завдяки дивовижній акустиці. За свідченнями відвідувачів, тут навіть найменший шепіт можна почути на відстані до 40–60 метрів, а пориви вітру створюють своєрідний мелодійний гул. Особливий акустичний ефект пов’язують із дугоподібною формою терас та конструкцією їхніх цегляних стін.
Співочі тераси були створені наприкінці XIX століття з ініціативи відомого цукрозаводчика й мецената Павла Івановича Харитоненка. Вони входили до господарського комплексу його маєтку «Наталіївка», де часто гостювали видатні митці, музиканти та театральні діячі того часу.
Поява терас мала насамперед практичну агрономічну мету. Харитоненко прагнув вирощувати на березі річки Мерла південні та інші теплолюбні сорти рослин, які складно було культивувати в місцевих кліматичних умовах. Для цього спорудили п’ять дугоподібних цегляних терас. Протягом дня цегла накопичувала сонячне тепло, захищала насадження від холодних північних вітрів і створювала сприятливий мікроклімат. Для відведення зайвої вологи було облаштовано складну дренажну систему, окремі елементи якої збереглися донині.
Про створення терас існує чимало романтичних переказів. За однією з місцевих легенд, ідея їх будівництва з’явилася після того, як донька мецената Наталія заспівала біля ставків, а її голос завдяки особливій акустиці місцевості зазвучав по-новому. Водночас історики вважають, що спорудження терас було насамперед продиктоване практичними потребами садівництва.
У 1950–1970-х роках тераси реставрували та пристосували для вирощування фруктових дерев. Сьогодні «Співочі тераси» залишаються однією з найвідоміших туристичних локацій Харківщини, поєднуючи природну красу, цікаву історію та неповторні акустичні властивості.
