МУЗЕЇ ЛІТЕРАТУРНИХ ГЕРОЇВ
Частина 1
Напевно, більшість з нас плакали в дитинстві над долею доброго і чесного дядька Тома, закатованого жорстоким господарем. Музей, присвячений цьому літературному герою, існує у Канаді, в провінції Онтаріо. Але чому ж у Канаді, адже “Хатина дядька Тома” американський роман і присвячений він рабству в США? Справа в тому, що саме до цієї вільної від рабства країни прагнула потрапити більшість рабів-утікачів. Саме до Канади втік Джозайя Генсон, який став прототипом дядька Тома.
Джозайя Генсон народився в 1789 році в сім’ї рабів. Його батька покарали сотнею батогів за те, що той протистояв наглядачеві. Крім того, його праве вухо прибили цвяхами до стовпа для шмагання, а потім відрізали. Після смерті господаря родина Генсонів була продана з аукціону і розлучена, потрапивши до різних власників. Тоді матері все ж вдалося умовити свого господаря, Айзека Райлі, купити хоча б молодшого. Він не пошкодував про своє рішення: вирощений раб мав організаторські здібності, був чесним та енергійним, і зрештою був призначений управителем ферми свого господаря. Джозайя Генсон хотів викупити себе, і його господар, здавалося, погодився. Але насправді він продовжував збільшувати суму викупу. А потім Генсон дізнався, що його хочуть продати окремо від дружини і чотирьох дітей. Тоді він вирішив втекти з родиною.
Сім’я покинула Кентуккі. Йшли вночі, а вдень спали в лісі. Двох найменших дітей Джозайя ніс у великому рюкзаку, двоє старших супроводжували його дружину. Вони пройшли довгий шлях: зі штату Кентуккі через Луїзіану та Огайо до штату Нью-Йорк. Тяжка дорога стала трохи легшою завдяки допомозі добрих людей: у місті Цинциннаті їх прихистили в будинку на кілька днів, а в Огайо, зіткнувшись із місцевими індіанцями, втікачі знайшли в них їжу та відпочинок. Джозайя Генсон описував екстатичне почуття звільнення, яке він відчув, нарешті діставшись до Канади, кинувшись на землю і радіючи разом зі своєю родиною.
Згодом він кілька разів повертався до Сполучених Штатів, аби заохотити та полегшити втечу інших рабів. Генсон став провідником “Підземної залізниці” — мережі секретних маршрутів, які допомагали втікачам вибратися зі США. “Підземна залізниця” мала свою організацію: “кондукторів”, “станції” (будинки білих американців, в яких втікачі могли сховатися і відновити сили). Вважається, що Генсон особисто привів 118 поневолених людей до Канади.
Отже, почалося нове вільне життя, в якому Генсон зміг сповна реалізувати природні здібності. Заробивши достатньо грошей, він влаштував свого старшого сина Тома до школи. А той і собі навчив батька читати і писати. Джозайя Генсон став грамотним і очолив спільноту рабів-утікачів у Канаді, яка повсякчас збільшувалась. А ще він заснував поселення чорношкірих Світанок, де була школа для учнів різного віку, також заснована Генсоном. Сам він був у Світанку пастором і духовним лідером. Щоправда, коли у США скасували рабство, багато мешканців поселення повернулися додому. Але Джозайя Генсон та його сім’я залишилися на своїй новій батьківщині.
Безумовно, Джозайя Генсон був дуже непересічною і рішучою людиною. Він навіть зустрічався із королевою Вікторією під час поїздки до Великобританії, де збирав кошти для своєї громади. Вважається, що його автобіографія стала джерелом натхнення для створення образу дядька Тома з роману Гаррієт Бічер-Стоу. Однак їх характери та історії відрізняються. Дядько Том не став тікати від рабства і був замучений жорстоким господарем. А його прототип вирішив взяти долю у власні руки, і доля відповіла йому прихильністю.