Селище Любеч приваблює туристів безліччю історичних та природних пам`яток. Найдавніший з них – печери святого Антонія. Антоній часто вступав у суперечки з князем київським Ізяславом, тому змушений був переїхати до Чернігова. Так, в Болдиних горах з`явилися Антонієві печери.
Антонієві печери у Чернігові щороку відвідують тисячі туристів та вірян з усіх куточків світу. Хтось приїздить сюди у пошуках зцілення і відповіді на молитви, а когось захоплюють таємниці та легенди, якими оповиті ці місця. Створювався печерний комплекс упродовж 10–19 столітть на території Болдиних гір, які тривалий час слугували капищами стародавніх слов’ян і мали сакральний характер. Тут розташовувалося святилище Перуна і ріс розкішний священний дубовий гай. Саме завдяки йому це місце має таку назву. Адже слово «болд» перекладається як «дуб».
Сьогодні підземний монастир має 350 метрів у довжину, глибина залягання приміщень – від 2 до 12 метрів. Комплекс розташований на чотирьох ярусах, розміщених один над одним, проте досліджені лише два з них. Усі кімнати збудовані без особливих укріплень, завдяки геологічним особливостям Болдиних гір. Складається печерна обитель із підземних церков, келій та некрополів, з’єднаних між собою мережею галерей. На деяких стінах збереглися середньовічні графіті.
На другому ярусі розташовані церкви Фодосія Тотемського, Миколи Святоші та Антонія Печерського, збудовані протягом 18–19 століть. Стилістка цих трьох храмів обрисами нагадує козацьке бароко. Стіни вималювані в білий колір. Через високу вологість тут немає змоги встановлювати дерев’яні іконостаси, тому всі декоративні елементи та ікони, а також царські ворота виконані з металу. До того ж, на одному з чотирьох ярусів знайдено ще одну старовинну церкву, споруджену у 12 столітті, та галерею з приміщеннями і поховальними нішами.
