МУЗЕЇ ЛІТЕРАТУРНИХ ГЕРОЇВ
Популярність Фауста навряд чи можна порівняти з популярністю д’Артаньяна, Шерлока Голмса, барона Мюнхаузена та інших літературних героїв, які мають «власний» музей. Хоча саме «Фауст» Гете послужив джерелом натхнення для «Майстра і Маргарити» — одного з найулюбленіших класичних романів сучасних молодих читачів.
Історія Фауста спочатку набула популярності в народі, а вже потім стала явищем класичної літератури. Розповіді про чорнокнижника, що продав душу дияволові, були свого часу такими ж популярними, як фільми жахів серед наших сучасників. До того ж доктор Фауст був реальною людиною, що жила в XVI столітті.
Прижиттєві портрети Йоганна Георга Фауста не збереглися. Таким побачив нашого героя невідомий художник XVII століття
Рембрандт «Фауст», 1652
Існують достовірні джерела, які повідомляють, що Йоганн Георг Фауст дійсно народився близько 1480 року в Німеччині. Він був мандрівним лікарем, який також займався окультизмом і астрологією. Як і більшість вчених, які цікавляться таємницями та прихованими сторонами життя, Фауст мав досить неоднозначну репутацію серед оточуючих.
Біографічних даних про Фауста дуже мало. Достовірно відомо, що він вчився в Гайдельберзі: його ім’я зустрічається в числі студентів Гайдельберзького університету. Один з перших друкарів Йоганн Манлиус розповідає, що Фауст вчився в Кракові — центрі окультних наук того часу, де викладали «природну» (білу) магію.
У 25 років, ще не закінчивши освіту, він узяв собі пишне звання «Магістр Георгій Сабелликус Фауст-молодший, джерело некромантії, астролог, процвітаючий маг, хіромант, аеромант, піромант і видатний гідромант». З такою рекламою він почав виступи з «магічними» фокусами.
Через декілька років, користуючись заступництвом знатних осіб, отримав місце шкільного учителя в місті Кройцнахе (нині Бад-Кройцнах). Однак, через деякий час Фауста вигнали з міста за розпусту і чорнокнижжя. В архівах Нюрнберга також знайшлися згадки про доктора Фауста. Його називають некромантом і забороняють в’їзд до міста.
Відгуки «коллег» про Фауста теж недоброзичливі. Наприклад, видатний вчений абат Йоганн Тритемій (Йоганес Трісемус) у листі до знайомого відгукувався про нього так: «Людина, про яку ти мені пишеш… має сміливість називати себе головою некромантів, — волоцюга, базіка і шахрай». Щоправда, об’єктивність аббатта сумнівна: він сам займався астрологією і час від часу безсторонньо висловлювався про конкурентів. Але шахраєм називали Фауста й інші його сучасники, наприклад лікар Філіпп Бегарді.
Згідно з іншими джерелами Фауст серйозно займався астрологією, медициною, пророцтвами, і, ймовірно, алхімією. Через деякий час він отримав ступінь бакалавра теології в Гайдельберзі. Продовжував подорожувати містами, а його продовжували виганяти за заняття чаклунством, зокрема з Інгольштадта та Ерфурта. Колеги, як і раніше, відгукувались про нього суперечливо, хоча вважали, судячи з усього, великим ученим. А під кінець життя, за деякими свідченнями, його популярність була порівняна з популярністю Парацельса.
«Йоганн Фауст (близько 1480 — бл. 1540), астролог, алхімік, жив тут між 1525 і 1532 роками» (меморіальна дошка на будинку у Віттенберзі)
Славу чорнокнижника, що приятелює з бісом, він отримав ще за життя. Сам Фауст не спростовував ці чутки, а іноді й підтримував, можливо, задля своєрідного піару. Ймовірно, така популярність допомагала йому в роботі. Хоча дивно, що лікар при цьому не боявся інквізиції. Про нього ходили зовсім фантастичні чутки – нібито Фауст, обідаючи в таверні, проковтнув нерозторопного хлопчиська-прислужника, або скакав верхи на бочці з вином, яку неможливо було викотити з підвалу, а допомагав йому у всіх справах вірний супутник – чорний пудель, який насправді був дияволом. Фауста дійсно супроводжував собака, судячи з усього, дресирований.
Отже, Фауст почав перетворюватися на персонажа фольклору ще за життя. Проте останній внесок у його «демонічну» легенду внесла, як не дивно, смерть. Припускають, що він загинув у 1540 або 1541 році, вибухнувши під час алхімічного експерименту. Труп був сильно спотворений, і, зрозуміло, поголос приписав цю трагедію дияволу, який прийшов забрати давно продану йому душу.
Ляльки-маріонетки із вистави про Фауста. Музей Фауста, Кнітлінген
Після смерті доктора Фауста його популярність тільки зросла і доповнилася численними легендами. Він став героєм народних переказів і балаганних п’єс. Саме в цей період склалися основні моменти його легендарної історії: договір із дияволом, успіхи у жінок і в богопротивних експериментах, волочіння душі грішника до пекла.
Сучасні люди вже не настільки категоричні щодо посмертної долі душі реального Фауста. Їх більше цікавить: був він шарлатаном чи серйозним ученим. Адже, хоча астрологія та алхімія були псевдонауками, вони принесли користь, послуживши розвитку астрономії та хімії. Але точно можна сказати, що душа Фауста захопила численних письменників, художників, музикантів, у чиїх творах перетворилася на уособлення західної цивілізації.