За тридцять кілометрів від Полтави розташоване селище Диканька, відоме завдяки унікальній природній пам’ятці — Кочубеївським дубам. Ці вікові дерева ростуть на території колишнього маєтку роду Кочубеїв і нині входять до складу регіонального ландшафтного парку «Диканський», перебуваючи під державною охороною.
Кочубеївські дуби мають багатовікову історію: їхній вік оцінюють приблизно у 800–1000 років. Сьогодні збереглося чотири дерева: три ростуть рядком, а одне — окремо, ближче до селища. Висота дубів сягає 20–22 метрів, а діаметр стовбурів — понад 1,5 метра. За архівними даними, ще у 1861 році тут існувала ціла дубова алея з 68 дерев, яка вела до Кочубеївської садиби, однак з часом більшість із них зникла через природне старіння.
Існує кілька версій походження дубів. За однією з них, їх висадили генеральний суддя Василь Кочубей та полковник Іван Іскра. Інша версія свідчить, що дуби мають природне походження, а під час облаштування території лише проклали дорогу крізь уже існуючий ліс. Різниця у віці дерев підтверджує припущення про їх природне зростання. Також з дубами пов’язана відома легенда про кохання гетьмана Іван Мазепа та Мотрі Кочубей. За переказами, саме біля цих дерев відбувалися їхні таємні зустрічі, а в одному з дубів навіть залишали листи. Найбільший із них, відомий як «дуб Мазепи», був знищений блискавкою у 1930-х роках, хоча раніше вважався свідком цієї романтичної історії.
Сьогодні Кочубеївські дуби перебувають у складному стані: частина з них уражена грибами, руйнується від вологи та впливу людської діяльності. Попередні спроби їх збереження мали лише тимчасовий ефект, і нині дерева знову потребують догляду та відновлення. Ці дуби залишаються не лише природною пам’яткою, а й важливим історичним символом, що поєднує легенди, події минулого та культурну спадщину України.
