Витачів, невелике село Обухівського району, що розкинулося на крутих дніпровських пагорбах, вважається одним із найстаріших поселень України. Відома своїм древнім портом на Дніпрі та казковими краєвидами, це місце стало духовним осередком, де перетинаються історія, культура та енергетична сила природи.
Уперше Витачів згадується у візантійських хроніках ще 950 року. У часи Київської Русі він був справжнім містом із великим портом, де зупинялися кораблі й збиралися князі для важливих нарад. Городище розташоване на високому березі Канівського водосховища — саме тут сьогодні стоїть дерев’яна каплиця, з якої відкривається захопливий краєвид на
Саме тут, в урочищі Городище, на початку 90-х років минулого століття український письменник-фантаст та дисидент Олесь Бердник оголосив про створення Української Духовної Республіки. На імовірному місці з’їзду князів 30 серпня 1100 року на початках Незалежності України, 1991 року, було споруджено дерев’яну каплицю. Ініціатором став письменник, поет, філософ Олесь Бердник, який певний час мешкав у Витачеві й зробив давнє село осередком Української Духовної Республіки. Будувалося воно згідно за малюнком Тараса Шевченка. Ескіз старої козацької каплиці він зробив, коли готував свій альбом «Мальовнича Україна». Незвичайної форми семираменний хрест, що увінчує каплицю, також відтворено за малюнком Шевченка. Окрім каплиці, тоді ж тут було збудовано дерев’яний вітряк.
Витачів славиться своїми неймовірними краєвидами над Дніпром, тому не дивно, що це село часто обирають кінематографісти. Саме тут знімали сцени для фільмів «Поводир», «Вавилон ХХ», «Богдан-Зиновій Хмельницький» та «Право на любов».
