Шишкові пагорби – мальовничі скельні утворення, розташовані неподалік села Нагоряни, лише за 100 км від Чернівців, поблизу затопленого села Бакота. Вони сформувалися з відкладень коралових поліпів і є частиною національного природного парку «Подільські Товтри». Конусоподібні скелі заввишки до 20 метрів здіймаються біля самого берега річки та здалеку нагадують шишки, звідки й походить їхня назва. Тут можна почути спів рідкісних птахів і насолодитися неймовірними краєвидами на Дністер.
Природний заповідник площею 12 гектарів у 1979 році було офіційно визнано геологічною пам’яткою місцевого значення. Унікальні вапнякові останці є частиною Товтрової гряди – рідкісного природного явища, що простягається через усе Подільське плато. Особливістю урочища є три скельні останці, які місцеві жителі назвали Дід, Баба та Онучка. Їхні незвичайні форми пояснюються походженням із коралових відкладень. Долина навколо пагорбів багата на медоносні рослини, через що її називають «Медоборами». Це ідеальне місце для відпочинку на природі: можна поставити намет, спостерігати зоряне небо та милуватися мальовничими панорамами Дністра. На одному з пагорбів зведено невелику каплицю святого Георгія Переможця, що стала місцем духовного спокою та роздумів як для туристів, так і для місцевих мешканців.
За старовинною легендою, з Шишковими пагорбами пов’язана трагічна історія кохання. Колись у Нагорянах жила вродлива дівчина, яку палко кохав простий сільський хлопець. Вони мріяли про спільне майбутнє, але їхньому щастю завадив заможний господар села, який також хотів узяти дівчину за дружину. Щоб позбутися суперника, багатій наказав відправити юнака сплавляти ліс по Дністру – небезпечна справа, що часто закінчувалася загибеллю. Так і сталося: хлопець зник у вируючих водах річки. Дізнавшись про його загибель, дівчина не витримала горя. Вона піднялася на високу скелю Шишкових пагорбів і, не бажаючи жити без коханого, кинулася у воду. Кажуть, що й досі вітер, гуляючи між кам’яними останцями, шепоче сумну історію кохання, а хвилі Дністра зберігають пам’ять про їхню долю…
