В українських Карпатах є не лише гори, а й унікальні туристичні та історичні об’єкти.
Один із таких Тустань – фортеця IX-–XIII сторіччя, яка була важливим стратегічним об’єктом Карпатської лінії оборони рубежів Київської Русі, а згодом – Галицько-Волинського князівства. Крім того, фортецю використовували як митницю між Галицько-Волинським князівством та Угорщиною, а пізніше – між Польським королівством та Угорщиною.
Укріплення контролювало Великий шовковий торговельний шлях з Китаю в Португалію, та Соляний шлях, що проходив з Галичини в країни центральної Європи, яка протягом ІХ-ХІІІ століть укріплення 5 разів перебудовувалося. Її відкрив львівський архітектор і археолог Михайло Рожко у 1971 році, коли почав дослідження слідів наскельної будівлі поряд із бойківським селом Урич на Львівщині.
Тустань, як з’ясувалося в результаті археологічних досліджень, не має аналогів в Європі. В історичних джерелах фортеця вперше згадується в літописі Янка з Чарнкова – підканцлера короля Казимира Великого (1333 – 1384 рр.).
Назва “Тустань” – праслов’янського походження і, за основною версією, походить від імені власника або засновника поселення. “Тустан” перекладають як “сильний, міцний, відважний, завзятий”. Інша версія походження – від слів “тут стань”, бо кожен мав зупинитися перед фортецею, показати, що везе, і заплатити мито.
Авжеж, в Європі мурували фортеці та замки на скелях, і з дерева теж, але творці Тустані геніально поєднали природну гряду скель зі штучною забудовою. Вони використали скелі як готові мури і лише доповнили їх деревом. Щоб закріпити дерев’яні деталі, середньовічні будівельники видовбували пази в камені, і саме ця технологія дозволила повністю відтворити зовнішній вигляд фортеці. Заглиблення, яких залишилося більше чотирьох тисяч, показують місце розташування й висоту стін і дахів, кут нахилу даху і таке інше. 
В 1994 році Постановою Кабінету Міністрів України створено Державний історико-культурний заповідник «Тустань». В 2005 році створено окрему дирекцію ДКЗ «Тустань».
