МУЗЕЇ ЛІТЕРАТУРНИХ ГЕРОЇВ
Частина 1
У 1937 році була опублікована книга Джона Рональда Руела Толкіна «Гобіт, або Туди і звідти». Так у літературі з’явився новий, раніше невідомий, фантастичний народ. Якщо ельфи, гноми, орки прийшли до романів Толкіна із стародавніх легенд, то гобіти — народжені уявою професора. У “Володарі перснів” історія Більбо Бегінза та чарівного кільця отримала продовження, і несподівано виявилося, що доля всього Середзем’я залежить від гобітів, цих начебто скромних, консервативних коротунів. У 1970 році назва вигаданого народу ввійшла до Малого Оксфордського словника. А у 1978 році шанувальники фентезі почали святкувати День гобіта. Він відзначається 22 вересня, у день народження Більбо та Фродо Бегінзів, що народилися у різні роки, але в один день.
Нора Більбо Бегінза у Гобітоні
Вихід на екрани трилогії Пітера Джексона викликав у світі нову хвилю інтересу до творчості Толкіна. Джексон описує екранізацію “Володаря перснів”, як здійснення мрії всього свого життя. У 18 років він прочитав роман під час 14-годинної поїздки в поїзді і відтоді не міг його забути. Любов, вкладена режисером у фільм, та можливості, які надав розвиток комп’ютерної графіки, привели до появи переконливого чарівного світу.
На знімальному майданчику
Локації для відтворення Середзем’я Пітер Джексон знайшов на власній батьківщині – в Новій Зеландії. “Ми від початку хотіли, щоб “Володар перснів” виглядав реалістично, ніби Середзем’я – справжній географічний пункт”, — розповідає консультант з локацій Метт Купер. “Цього можна досягти тільки, якщо знімаєш на природі”. Нова Зеландія, з її первозданною та різноманітною природою, найкраще підходила для цього. Команда фільму бродила лісами, заповідниками та болотами, щоб знайти потрібні пейзажі для Рохана, Імлистих гір, Мордора чи Шира.
Національний парк Тонгаріро зіграв роль Мордору, а гора Нгаурухо постала у вигляді рокової гори
Однією з найчудовіших локацій стало село гобітів — “Гобітон”. На відміну від стандартних кінематографічних декорацій, які зазвичай створюються з картону та фанери, село було збудоване по-справжньому.
Облітаючи на гвинтокрилі потенційні місця зйомок, режисер помітив овечу ферму, яка розкинулася на мальовничій горбистій місцевості, надзвичайно подібній до описаної Толкіном. Околиці ферми були незайманими: жодних ліній електропередач, будівель і доріг у полі зору, які могли перешкодити відтворити справжнє Середзем’я. У створенні Гобітона велику роль відіграла армія Нової Зеландії. Військові спроєктували та побудували дорогу, гарний кам’яний міст, застосували спеціалізовану землерийну техніку, щоб створити заготівлі для круглих гобітових нір, зробили пейзаж ще більш рельєфним.
Водночас нетерплячі толкіністи бажали побачити Середзем’я, не чекаючи виходу фільму. Кінокомпанія ж тримала інтригу і не видавала деталей. Ще жодного разу рівень секретності на зйомках фільму не був таким високим, як на екранізації “Володаря перснів”. Всі учасники проєкту, від техніків до статистів, мали підписати угоди про секретність, за якими вони зобов’язувалися не говорити нікому про те, що вони бачили, чули чи робили на зйомках фільму. Проте толкіністів було неможливо зупинити. Декілька фанатів перелазили вночі з фотоапаратами через паркан, щоб сфотографувати декорації Брі, а їхні друзі тим часом відволікали охоронців. Інші взяли напрокат вертоліт, щоб фотографувати з повітря знімальний майданчик Гобітону. Всі фото викладалися в інтернет та розходилися світом. Охорону посилили, але один фанат виявився ще хитрішим. Він переїхав до Нової Зеландії спеціально через фільм та вступив до охоронного підприємства. Почавши працювати на знімальному майданчику, він зробив незліченну кількість фотографій. Коли його викрили, кінокомпанія негайно подала до суду на фаната, і того засудили до 250 годин громадських робіт.
Після зйомок фільму всі декорації, окрім Гобітону, були розібрані. А поселення гобітів перетворилася на місце, куди приїжджають зі всього світу, щоб відвідати куточок справжнього Середзем’я.
Ретельне пропрацювання найменших деталей робить це місце затишним і обжитим. Пітер Джексон навіть найняв окрему людину, яка ходила між мотузками з білизною, щоб стежки виглядали добре протоптаними
