«У всіх дівчат одна мрія… Кохання… Справжнє кохання. На все життя. А все інше — то не мрії… То примхи…»
Люко Дашвар «Село не люди»
У селі все про всіх знають. Нічого не приховаєш. Тим більше – палку пристрасть дівчини-школярки Катерини до одруженого чоловіка Романа, батька її однокласника Олександра. Але невдовзі хлопець гине. У його трагічній смерті звинувачують Катю. Дівчина страждає. Та біда одна не ходить… Куди подітися засудженій громадою, наляканій та самотній Каті? Чим завершаться поневіряння нової Лоліти? Чи знайде вона своє щастя? Чи вистоїть під жорстокими ударами долі? Всевишній знає правду і не покине невинну душу на поталу юрбі. Це перша книга авторки Люко Дашвар прочитана мною. Коли читала, інтерес не вщухав. В одному впевнена на всі 100% – мова! Не просто так відмічена літературним конкурсом «Коронація слова». Дуже легко, милозвучно і прям, засмоктує, у вир рядків і абзаців.
Люко Дашвар показує нам справжнє село, прекрасне у важкій праці та жорстоке у людських пристрастях. І, звичайно ж, контраст із містом, із «інтелігенцією», яка має власну «єдино правильну» думку про село. Одним словом – читайте, не пошкодуєте.
