Не минуло й двох століть з того часу, як твори Жюля Верна називали ідіотськими, а самого великого письменника – божевільним. Передбачені Гербертом Уеллсом події мали місце ще за його життя, сповнивши його серце болем та страхом, вимусивши з відчаєм сказати: «Нехай вам біс! Я ж вам казав!» Зараз його називають «людиною, що винайшла майбутнє».
І, мені здається, не можна заперечити, що з кожним роком людство все з більшою повагою та острахом звертається до фантастичного жанру літератури та кіномистецтва. Його не можна назвати безглуздим, непотрібним чи несерйозним. Та й не можна сказати, що його розвивають лише ті письменники, які не мають і краплини поваги до себе. Люди завжди хотіли знати, що їх чекає у майбутньому, до чого можуть призвести їх дії, дії цілих народів чи всієї цивілізації. І окрім статистики, соціальних, економічних, екологічних моделей посередньому жителю планети пропонуються і більш простіші, скромніші способи заглянути вперед (чи назад) крізь віки. Фантастика не є суцільною вигадкою. Відносячись до художнього стилю літературної мови, даний жанр сприяє висвітленню подій, теорій, гіпотез, передбачень, не рідко наукового змісту, через метафору, алегорію та інші літературні прийоми. Особливу вагу має науково-фантастичний твір, який у широке використання і ввів Жюль Верн, виділивши з фантастики; саме він і має змогу описати ті речі, які не існують зараз, але могли б існувати, бо наука і техніка стоять на порозі цих відкриттів, розвиває гіпотези та наукові ідеї, доводячи їх до логічного завершення. Цей жанр поєднує як високий рівень науковості, так і нестримну уяву автора, яка, однак, працює у суворому контемпі з даною гіпотезою.Але іноді важко зрозуміти, який твір знаходиться перед нами – фантастичного чи науково-фантастичного жанру? Адже те, що здавалось нам неможливим та нездійсненним вчора, завтра може глибоко увійти в наше життя, як мобільні телефони, ноутбуки чи експерименти з генетичним кодом. І де тут фантастика? А колись, якихось півстоліття тому, про це жартували і не йняли віри у те, що можливий безпровідний зв’язок! Сьогодні ж вчені довели можливість здійснення телепатичної передачі інформації, використовуючи деяку техніку та знання з фізіології процесів мовлення.Письменники-фантасти виконують роль оракулів, провидців, які прогнозують шляхи розвитку явища, події, цілого світу, і, керуючись причинно-наслідковим зв’язком та ‘‘ефектом метелика’’, надають можливість читачам самостійно оцінити ситуацію, доводячи до загального відома вихідні дані, за якими зробили ті чи інші висновки-пророцтва.Одним з масштабних пророцтв я вважаю книгу Бернарда Вербера «Зеркало Кассандры». Кассандра – це древня троянська провидиця, яка передбачила падіння Трої, пов’язуючи його з прекрасною Єленою. У романі сучасного французького письменника Вербера Кассандрою звали юну дівчину-аутистку, яка, як і її славнозвісна тезка, мала дар передбачати майбутні події. Але внаслідок жахливих обставин Кассандра втратила пам’ять, забувши все, що мало місце у її житті до трагедії – терористичного вибуху в театрі, де загинули її батьки. Тож дівчина, зовсім нічого не знаючи про минуле, не бажаючи звертати увагу на теперішнє, обернула свій зір лише до майбутнього. Мене ще зі школи цікавило, чому антична Кассандра, устами якої Гомер промовив: «Бійтеся греків, що приносять дари!», знаючи, що дерев’яний кінь принесе погибель її народу, не підпалила його вночі, не пішла на ризик заради того, щоб знищити цей дарунок, врятувавши тисячі життів та цілу цивілізацію? Чому дозволила собі бездіяльність? Чому опустила руки, коли їй не повірили, не довела свою правоту, здалась? Ці питання спливають і в романі, у голові сучасної Кассандри, яка вирішує використовувати свій дар, змінюючи тим самим події. Але на ній лежить прокляття провидців, і, здавалось, ніхто не вірить їй, але допомога приходить звідти, звідки її не чекали…Новий роман Бернарда Вербера цікавий ще й тим, що дає змогу неутаємниченим осягнути масштаби екологічної та соціальної проблеми, з її наслідками для майбутніх поколінь та шляхами їх попередження. Він вселяє віру в те, що одна людина здатна змінити світ на краще чи, навпаки, в гірший бік, але всеохоплюючий оптимізм та надія на добро не допускає останнього варіанту перебігу подій. Цивілізація може загинути лише при бездіяльності – ось про що потрібно пам’ятати кожному.У даному романі я відмітила для себе такі думки та афоризми:«Любовь – это всегда будущее»;«Чтобы не сойти с ума, нужна пища для мозга. Книги… Единственное средство»;«Не надо бояться. Страх притягивает опасность»;«Из-за него у меня будут одни неприятности. Но я, кажется, устала от одиночества» та ін.Книга «Зеркало Кассандры» надзвичайно легко читається, наповнена власними та запозиченими афоризмами, тому є досить колоритною, містить багато парадоксальних та непередбачуваних подій, тому кінцівку досить важко передбачити, а коли завершити читання роману, здається, що йому не вистачає продовження. Можливо, продовження й буде. В усякому разі, письменник може його вигадати, як і ми – вигадати майбутнє, повірити у вигадку і зробити її дійсністю.
